зразками інтимної лірики є твори

Інтимна лірика Максима Рильського (деякі пропозиції вивчення поезії "Яблука доспіли") Шкільний твір. Максим Рильський — видатний поет, перекладач, ніжний лірик, громадський і культурний діяч нашої Вітчизни — відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Саме тому, що Рильський був талановитим поетом, в його першій напівдитячій книжці "На білих островах" вже зримо проступають риси не тільки майбутнього чудового співця природи ("Осінь на землю тихенько спускається. "), кохання ("Я все ж тебе люблю. "), а й майбутнього майстра інтимної лірики, майбутнього поета-трибуна. Між першою книжкою і другою — "Під осінніми зорями" — відстань у вісім літ. Рильський за цей час значно зріс. Різноманітними стали теми та мотиви, багатшим арсенал поетичних засобів. В його нарисах та мініатюрах переважають описи природи, романтичні видива далеких країн, чуються відгомони мистецтва античності. Образ ліричного героя дає уявлення про людину, відгороджену від бурхливих подій епохи, схильну до роздумів, самотності: Прекрасні рядки!

Але в тім-то й справа, що невідомо — в якій країні це діється. Перед поетом ще лежав не пройдений шлях до людини, до серця рідної країни, яка стояла на порозі великих соціальних перетворень. Насолоду від природи і кохання, складні почуття радощів поет висловив у віршах "Ластівки літають, бо літається. ", "Опівдні", "Перед весною", "Коли дзвенять черешні. " Таким почуттям пройнятий і вірш поета "Яблука доспіли". В ньому йдеться про красу, душевну повноту, гармонію людських почуттів, про мужність юних сердець. Ліричний герой прощається і, може, назавжди, зі своєю коханою: Це золотий спомин душі. Він дорогий ліричному героєві, як дорогі й рідні такі ж спогади тисячам юнаків, що розлучились зі своїми коханими і йшли на боротьбу за всенародну справу. Чому ж нас так хвилює цей вірш. За словами українського поета Володимира Сосюри, цей вірш Рильського людський, а поети боролись за все людське, проти всього звірячого. Світлими почуттями живе ліричний герой мініатюри Максима Рильського "Поле чорніє. Проходять хмари. " Серце його відсвічує радістю від того, що прийшла весна. Відчувається, що він закоханий у рідну землю, що він любить життя. Не можна байдуже споглядати весняну красу рідного краю. Тому й вириваються з грудей слова: Ліричний герой вірша захоплюється красою життя. І це красиве життя він знаходить всюди: в пейзажах Батьківщини, у зустрічах з нареченою тощо. Зразками інтимної лірики М. Рильського нового часу є вірші "Грибок", "Невчасна лірика", цикли "Море і солов'ї", "Весняна книжка" і, зрештою, вершина ліричної сповіді поета — "Лист до улюбленої адресатки". Отже, читаючи інтимну поезію М. Рильського, ми сприймаємо її всім серцем. Ліричний герой захоплюється красою життя, великою любов'ю і вірністю. Його лірична поезія допомагає людині знайти себе в складному сьогоденні, виконати своє призначення за будь-яких ситуацій, не втрачати людської гідності. Причини популярності інтимної лірики. Сосюри. Шкільний твір. У кожному вірші, навіть мініатюрі інтимної лірики поета звучить щось особливе: і величне, і щире, і ніжне, задушевне. Звучить те велике почуття, що вкладається в маленьке слово — люблю. "Вже. коли закінчилася Вітчизняна війна, нас запросили виступити в госпіталі, де лікувалися фронтовики. Поїхали ми втрьох:. Сосюра, О. Вишня і я. Була тепла рання осінь, і слухачі, на милицях, перемотані білими бинтами, влаштувалися великим напівколом на галявині в лісі. Вишня читав свою знамениту "Зенітку". Потім читав Сосюра. Злегка нахиливши голову, заклавши долоні за спину, він лагідним, співучим голосом почав переказувати, який він ніжний і тривожний, немов осіння земля, і як "вечір упав на коліна, руки простяг золоті", отам, де "холодом запахли трави", і як старенька мати "зняла з своїх дітей дукатики й хрести". І в цих суворих людей, що сиділи тут у лісі поранені і люто попечені вогнем. скупі сльози повзли по щоках, і стиснуті губи затаїли страждання. Голос поета якось дивно задзвенів, затремтів — і раптом обірвався. Сосюра прикрив обличчя рукою і сів. Настала тиша, якій не потрібні оплески. А потім люди на милицях збуджено загомоніли, обступили поета, обнімали його і просили читати ще й ще". Зразком інтимної лірики Сосюри є також славнозвісна поезія "Коли потяг у даль загуркоче. ", написана 1926 року. Згадки про зустрічі і розлуки — це хвилюючі сторінки життя кожної людини. Одну з таких сторінок розкриває Сосюра у цьому вірші. Кожному на віку доводилось щось подібне пережити. Ось чому поезія так припала до душі читачам. Це золотий спомин душі. Він дорогий ліричному героєві, як дорогі й рідні такі ж спогади тисячам юнаків, що розлучались із своїми коханими і йшли на боротьбу за всенародну справу. Особисте щастя неможливе без щастя всього народу — таку думку стверджує поет у вірші. У ліричній літературі "Білі акації будуть цвісти", як і в попередніх віршах, поет виявляє глибокі інтимні почуття до своєї подруги. Цвітіння акацій — чарівна, духмяна пора весни. Вона полонить душу, викликає любов до природи рідного краю. Ліричний герой вірша захоплюється красою життя. "Істинне тільки те, що прекрасне", — говорив О. Довженко. І Сосюра знаходить те прекрасне всюди: в пейзажах Батьківщини, у співах соловейка, у зустрічах з нареченою: Під впливом відомої народної пісні написана поезія "Васильки". Це невеличка, в дванадцять рядків мініатюра-роздум про вічну красу життя. Порівнюючи очі коханої з квітами, ліричний герой роздумує: У вірші нема суму, що таке недовговічне людське буття. Автор оптимістично, філософськи дивиться на прийдешнє, коли інший далекий поет, "сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас". Така діалектика життя. До останніх років. Сосюра залишався таким ніжним ліриком. Про це свідчить його вірш "нехай сивіє в мене волос", написаний в 1962 році. Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум'яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями, і саме це так приваблює до його творів молодь, саме тому так багато віршів Сосюри вивчають напам'ять і декламують не тільки на вечорах самодіяльності, але просто й так, у невеликій компанії. Інтимна лірика. Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення у заповітні істини. Після “Книги Пісень” та лірики трубадурів, Ф. Петрарки та Данте Аліг’єрі, Гафіза й О. Пушкіна, Т. Шевченка й І. Франка,. Сосюри й Наталі Лівицької-Холодної інтимна лірика виявилася невичерпною як для сьогоденного покоління поетів, так і для наступних. Related posts: Інтимна лірика Кобзаря – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Інтимна лірика Кобзаря Земний світ для великого Кобзаря – це світ “широкий та веселий, ясний та глибокий”. І цей світ неможливий без кохання. Духовному ідеалові поета відповідає вірне, щире кохання. Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, над яким невласна навіть смерть: Єсть серце єдине, серденько дівоче, Що плаче, сміється, і […]. Інтимна лірика Сосюри 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР СОСЮРА Інтимна лірика Сосюри Трохи незручно казати “інтимна лірика” про окремі вірші поета, який відрізняється небувалою відкритістю душі, відвертістю в самовираженні, який не ховає нічого від читача. У цьому нема нічого від “душевного стриптизу”, від колупання на людях гнійних психічних ран. Душа Сосюри – здорова й цільна у […]. Інтимна лірика Тараса Шевченка Інтимна лірика Тараса Шевченка Всі ми знаємо, що Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служінню рідній Україні та боротьбі з її пригноблювачами. Він постає для усіх насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героїчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помітити “іншого Шевченка” – тонкого лірика, якому не чуже усе людське, у тому […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка ДМИТРО ПАВЛИЧКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДМИТРО ПАВЛИЧКО Інтимна лірика Дмитра Павличка В українську новітню поезію Дмитро Павличко ввійшов як продовжувач традицій інтимної лірики. Сосюри, перейнятої суспільними мотивами, громадянським звучанням. Інтимна лірика – це насамперед любов у всіх її проявах: від ніжної, вдячної любові до матері, безмежної відданості Батьківщині до трепетного кохання до найкрасивішої […]. Інтимна лірика – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Інтимна лірика Нова грань таланту Івана Франка розкрилася у збірці “Зів’яле листя” (1896 p.), яку митець назвав “ліричною драмою”. Цей шедевр інтимної лірики понад сто років бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, і дарує естетичну насолоду. Збірка складається з “трьох жмутків”, де розкривається туга і страждання ліричного героя, породжені складними […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика ДПавличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика Дмитра Павличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой […]. Інтимна лірика Сосюри Володимир Сосюра – знаний в Україні та за її межами поет, якого називають “одним із сузір’я фундаторів української поезії” (Б. Олійник). 1917 року в пресі вперше з’явився його вірш; 1918 року він боєць загону проти гетьманців і німецько-кайзерівських загарбників. Потім Червона армія, а поезія “стала другою натурою”. Того ж року побачила світ збірка віршів “Червона […]. “Все не те, коли нема любові… ” (інтимна лірика. Павличка) Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так?

Бо не кожному дається однаковою мірою. Лише чиста, світла душа здатна до великої, справжньої любові. Тож який треба мати талант, щоб висловити це незбагненне, найпотаємніше з почуттів!

Для […]. Червоне – то любов, а чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (2) “ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА” (ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА) За десятки століть історичного розвитку людство підкорило чимало висот у різних галузях життя. Та нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і неподоланне почуття любові. Служіння їй є вищим змістом людського існування, адже саме воно спричинило духовний злет всесвітньої […]. Інтимна лірика Максима Рильського (деякі пропозиції вивчення поезії “Яблука доспіли”) Інтимна лірика Максима Рильського (деякі пропозиції вивчення поезії “Яблука доспіли”) Максим Рильський – видатний поет, перекладач, ніжний лірик, громадський і культурний діяч нашої Вітчизни – відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Саме тому, що Рильський був талановитим поетом, в його першій напівдитячій книжці “На білих островах” вже зримо проступають риси […]. “Моєму серцю снишся ти… ” (інтимна лірика Ліни Костенко) Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом і змінюючи життя назавжди. Кажуть, […]. Інтимна лірика. Стуса ВАСИЛЬ СТУС 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СТУС Інтимна лірика. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про […]. Інтимна лірика Б. Олійника Інтимна лірика Б. Олійника є одним із найцікавіших і найвагоміших пластів творчого доробку поета. Прекрасні задушевні вірші про щасливе кохання, про біль розлуки, про чарівну любов, що не має меж, про трепетні почуття закоханих знаходимо у різних збірках поета: “Мелодія”, “Гора”, “У дзеркалі слова”, “Я б спокійно лежав під вагою століть… “ У сучасній поезії […]. Інтимна лірика. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і […]. Інтимна лірика Василя Симоненка Споконвіку лірика вабила різних людей і вміло могла посортувати їх, безжально скидаючи одних зі сторінок історії, а інших вітаючи лаврами. Так вийшло й із Василем Симоненком. Його ліра лунала з сивої давнини. Джерело поезії дзюркотіло десь біля вишневого садка, коло Шевченкової хати, потім починало дзвеніти на Лесиному Поділлі, і було чути в тому дзвоні акорди […]. Інтимна лірика Ліни Костенко Моя любове!

Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко Поезія Ліни Костенко надзвичайно м’яка і жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її почуття й думки, що стали мені дуже близькими. Її поезія – це талант, це гармонія. Гармонія мозку і душі, думки і почуття, змісту і форми. Талант поетеси, […]. Інтимна лірика Симоненка Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність його віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з […]. Інтимна лірика Лесі Українки Інтимна лірика Лесі Українки Важке життя випало на долю Лесі Українки. Поетеса понад усе любила правду і свободу, а навколо панували кривда і насильство; хотіла бачити людей щасливими, а вони ледь виживали; мріяла про кохання, але фізична недуга стала між нею і коханим. І тільки в невтомній праці, у творчості знаходила Леся Українка опору, тільки […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Інтимна лірика Дмитра Павличка Із поезії Дмитра Павличка можна дізнатися багато про життя, погляди та переконання автора. Нужда, тяжка праця, освіта чужою мовою – це його життя. У дитячому серці жила Україна, Материнські веселі і журні пісні, Та за мову мужицьку не раз на коліна […]. Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (3) Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) Вже рання творчість Дмитра Павличка вабила чистотою слова. З роками голос поета мужнів, ширшали обрії його тематики, звучання його поезії ставало все більш різноманітним; ліричне перепліталося з іронією, філософський роздум – з патетичним осудом; строфи відливаються і в сонет, і в поему, […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”(інтимна лірика Дмитра Павличка) В одному з віршів Дмитро Павличко висловлює напрочуд тонке філософське спостереження: все залишається в тобі самому, відтак ідеал – краси, кохання, поезії – мусить бути нездійсненний, до кінця не усвідомлений і не осягнутий: “Щасливий той, хто бачив мрію, Але не доторкнувсь її”. Інтимна лірика Павличка відкриває нам всю принаду мрії, той незбагненний дивосвіт, що зветься […]. Інтимна лірика. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні […]. Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту-у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбута філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім-серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і несподіваність, загадковість цього феномена тривожить і чарує поета. Любов “виплила з туману… юнацьких несміливих снів”, […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”, (Інтимна лірика. Павличка) Любов робить нас гідними високого неба, а воно – ще більшою мірою – робить нас гідними любові. Тому люди, духовна глибина яких сягає за обрій, здатні відчути кохання в усій повноті. Дмитро Павличко належить саме до таких людей. Якими рисами окреслити його творчість?

Отак, не думаючи, можна сказати відразу: “Писав про те й про те, […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка Світова література знає немало інтимної поезії найчистішої проби. Пригадаймо сонети Петрарки, лірику Пушкіна, неповторне “Зів’яле листя” І. Франка, поезію Сосюри. Павличку вдалося сказати оригінальне слово про животворні емоції кохання. Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого – одна з характерних для поета. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках – такі […]. “Є в коханні і будні, і свята” (інтимна лірика. Симоненка) Значну частину своєї творчості Василь Симоненко присвятив темі кохання. Багато сторіч поспіль ця тема будила серця і митців, і звичайних людей, очищувала та надихала, допомагала людині стати кращою, повірити в себе, сповню вала життя сенсом, а особистість – прагненням щастя, наснагою жити та творити, дихати на повні груди, відкривши свою душу і сповнене коханням серце […]. Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав… ” – це твердження. Симоненка з прологом до створеного ним чаруючого образу коханої. Найбільше сподобався мені його вірш “Вона прийшла”. Це поезія про перше велике, несміливе кохання, що проникає в душу людини, в її зачарований світ. Кохана з’являлася юнакові тільки в романтичних […]. Інтимна лірика Т. Шевченка Під час заслання Тарас Григорович, як і в перший період Творчості, написав чимало віршів на інтимну тематику. “Не тополю високую… (1848) У поезії показані глибокі драматичні переживання самотньої молодої дівчини, яка не знайшла свого щастя. Автор намагається дати змогу читачеві самому встановити причину цього факту. “І широкую долину (1848). Поезія побудована у формі спогадів молодої […]. Інтимна лірика Ліни Костенко За багато віків про Кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові і нові слова, ноні відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]. Інтимна лірика Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одне мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой порівнює своє почуття кохання з яблуками, які теж […]. ПЛАНИ – ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПОЕЗІЯ. ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС. АЛІГ’ЕРІ ДАНТЕ 8 клас ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПОЕЗІЯ. ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС. АЛІГ’ЕРІ ДАНТЕ ПЛАНИ Поняття про лицарську поезію I. Виникнення куртуазної поезії. (Лицарська, або куртуазна, поезія виникла у Південній Франції, у королівстві Прованс.) II. Прованська лірика – складне явище. (В основі її провідних жанрів лежать фольклорні елементи, перероблені відповідно до вимог куртуазної естетики Значний вплив на неї мала також […]. “Краса – і тільки, трішечни краси, Душі нічого більше не потрібно” (інтимна лірика Ліни Костенко) За багато віків про кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові й нові слова, нові відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]. Відповіді до теми: “Китайська лірика”, “Персько-таджицька лірика” 1. Які мотиви спільні для авторів персько-таджицької лірики? Спільними можна назвати роздуми над сутністю людського буття: проблему життя та смерті, мотив незбагненності світу, плинності земного життя людини, оспівування життєвих насолод як способу приборкати гіркоту та тугу, яку відчуває людина. Перські лірики часто звертаються до теми втраченої молодості, закликаючи жити теперішнім, цінуючи кожну мить життя. У […]. Твір на тему: “Давньогрецька лірика” Як і епос, лірика бере початок із фольклорних джерел. Майже всі поетичні форми, розроблювані грецькими ліриками, фольклорного походження. Наприклад, велично звучали на святах гімни – хвалебні або молитовні пісні. Пишномовні оди писали на честь переможців у змаганнях колісниць та атлетів. Рушаючи в похід, греки співали військові пісні – ембратерії. Отже, грецькі лірики розвивали поетичні форми, […]. Лірика – визначення Лірика – Один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. Певний віршовий твір або сукупність творів. Специфіка ліричної поезії полягає в тому, що людина присутня в ній не лише як автор, тобто об’єкт зображення, але і як її суб’єкт, що включений до […]. Лірика трубадурів. Королева середньовічної літератури Провансальська лірика мала строго регламентовані жанри. Деякі з них мали зв’язок з народнопісенною творчістю. Так, альба, що оспівувала гіркоту розлуки на світанку, пов’язана з народними весільними піснями. Для найпоширенішого жанру поезії трубадурів – канцони, любовної пісні (прованс – пісня), характерні так звані “весняні заспіви” (поет починає свою пісню з опису весни, щебетання птахів, перших квітів, […]. Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики Івана Франка. Поетична творчість Івана Франка являє собою багату історичну спадщину не тільки української літератури, а й літератури світу. Завжди цікаво поміркувати про те, чому ті чи інші автори, зокрема поети, стають великими і здійснюють такий великий вплив на літературу своєї батьківщини. Для розуміння цього процесу у випадку з Іваном Франком необхідно звернути свій погляд на його формування як людини і особистості, що почалося ще в самому ранньому його дитинстві. Іван Франко ввібрав в свій характер та свою індивідуальність велику любов і безмежну. Найперші уявлення про долю свого народу були отримані ним з пісень своєї матері, яка співала йому пісні, тексти яких містили згадки не тільки про проблеми в житті простих людей, а й погляди та роздуми від українців щодо долі українського народу. Підтвердження цьому факту міститься у багатьох поетичних творах Івана Франка, зокрема у вірші “Пісня і праця”. Іван Франко з самого дитинства дуже сильно полюбив народну творчість, саме тому народна поетика змогла стати цілющим джерелом для інтимної лірики в його творах. Варто також сказати, що поетична збірка не позбавлена суспільно – політичних тем і дивовижних описів красивою української природи. Таким чином, Іван Франко, збагатившись народною поетикою і фольклором, зміг пропустити їх скрізь своє життя і створити тонку інтимну лірику, яка так близька кожному українцю. Завдяки цьому з-під його пера вийшли чудові поетичні твори, читаючи які можна перейнятися не лише складними роздумами автора, але і його інтерпретацією багатої народної творчості. У зв’язку з усім цим можна сміливо порекомендувати всім, хто цікавиться Україною та її літературою, ознайомитися з творами Івана Франка, які містять інтимну лірику. Related posts: Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики Івана Франка Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики Івана Франка Зіркою незрівнянної яскравості сяє на небосхилі української національної культури ім’я Івана Франка. Світ його поезії сучасний автор Петро Скунць назвав “Країна Франкіана”. Це чарівний край ніжності й мудрості, мужності й звитяги, чесності й гідності, високої духовності й щирості, кохання і вірності… Жовкне сонце. Не журись, кохана, […]. “Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики І. Франка” Ім’я Івана Франка на небосхилі української культури сяє зіркою незрівняної яскравості. Світ його поезій – це чарівний край вірності і кохання, щирості і високої духовності, гідності і чесності, звитяги і мужності, мудрості і ніжності. Країна поетичної творчості І. Франка мудра, дивовижно глибока і надзвичайно образна. Над його лірикою не владний час: зростають нові покоління, відходять […]. Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики Франка Зіркою незрівнянної яскравості сяє на небосхилі української національної культури ім’я Івана Франка. Світ його поезії сучасний автор Петро Скунць назвав “Країна Франкіана”. Це чарівний край ніжності й мудрості, мужності й звитяги чесності й гідності, високої духовності й щирості, кохання і вірності… Жовкне сонце. Не журись, кохана. Що береться осінню чоло. Є така країна – Франкіана, […]. Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Вона так гарно, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. І. Франко Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов’язані з життям народу, так глибоко відображали […]. Лірична драма І. Франка “Зів’яле листя” – перлина світової інтимної лірики Лірична драма І. Франка “Зів’яле листя” – перлина світової інтимної лірики В зів’ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю?…. Хто взнає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю?

І. Франко У 1896 році побачила світ збірка поезій “Зів’яле листя” Івана Франка. Поява її викликала неабиякий резонанс у тогочасному галицькому […]. Мотиви лірики Івана Франка В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка – це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяря […]. Основні мотиви лірики Івана Франка Основні мотиви лірики Івана Франка “Кожна пісня моя – віку мого день”, – писав про свою поезію Іван Франко. Велична ї прекрасна її музика ось уже півтора століття лунає для людей. Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п’яним, терпким і гірким присмаком зів’ялого листя […]. Провідні мотиви лірики Івана Франка Кожна пісня моя – Віку мого день. І. Франко Поетична творчість Івана Франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”, “Мій Ізмарагд”, “Із днів журби”. Цілою епохою в українській літературі стала збірка “З вершин і низин”, що посіла найпочесніше в […]. “Моя бо й народна неволя – то мати тих скорбних пісень” (лірика Івана Франка) Іван Якович Франко жив у важкі часи безправ’я і темряви, яка огорнула Західну Україну в другій половині XIX століття. Рідна земля задихалася в “тюрмі народів”, як називав австро-угорську монархію поет: Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою!

Розсаднице недумства і застою, О, Австріє!

Де ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Щоб […]. “Роздуми над творчістю Івана Франка” Іван Якович Франко – один з найбільш визначних діячів української літератури. Більше того, велика кількість талантів дозволило йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю. Завдяки всьому цьому його творчість була пронизана детальними і цікавими описами його особистого життя, а також суспільно-політичними темами і мотивами. Це робило його творами неймовірно цінними […]. “Філософські мотиви Івана Франка” Кожен з великих українських письменників висловлював ті чи інші філософські погляди у своїй творчості. Істотних успіхів у цій діяльність досяг і Іван Франко. Можна сказати, що його філософія стала уособленням всього українського духу того часу. Навіть з урахуванням того, що минуло вже багато років та життя українців вже суттєво змінилося, філософська спадщина Івана Франка цікава […]. БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ ПРО ІВАНА ФРАНКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО” ТА УРИВКА КАЗКИ І. ФРАНКА “ЛИСИЧКА І РАК” Мета: розказати учням про Івана Франка; розвивати техніку читання дітей; виховувати повагу до інших людей. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Радо грати дітворі У широкому дворі. Гомінлива дітвора На весь двір кричить: “Ура!” 2) Звукова зарядка. – Назвіть голосні у слові лисиця; […]. Твір на тему: “Філософські мотиви Івана Франка” Кожен з великих українських письменників висловлював ті чи інші філософські погляди у своїй творчості. Істотних успіхів у цій діяльність досяг і Іван Франко. Можна сказати, що його філософія стала уособленням всього українського духу того часу. Навіть з урахуванням того, що минуло вже багато років та життя українців вже суттєво змінилося, філософська спадщина Івана Франка цікава […]. Ідейна спільність громадянської лірики П. Грабовського та І. Франка Серед борців за волю, за краще майбутнє нашого народу стоять і імена українських письменників XIX століття, серед них Іван Франко і Павло Грабовський, великий Каменяр і поет Грабовський, які закликали, незважаючи ні на що, йти вперед, “лупати скалу” самодержавства, служити справі звільнення від пут капіталізму – і в цьому ідейна спільність їх лірики. Обох великих […]. Аналіз вірша Івана Франка “Гімн” Творчість Івана Франка сповнена любові до рідного українського народу. Поет свідомо брав на себе обов’язок служити країні, боротися за справедливе життя. Революційні мотиви властиві ліриці Франка, адже за своєю суттю він був справжнім революціонером. Як відомо, цей Великий українець був ерудованою людиною, “академією в одній особі”, тому його твори ідеальні за формою і глибокі за […]. Твір на тему – Провідні мотиви лірики І. Я. Франка Іван Франко – громадський діяч, учений, філософ, літературознавець, критик і теоретик літератури, але з особливим говоримо про його літературний доробок, який нікого не залишає байдужим. Збірка “З вершин і низин” (1987 р.) ввібрала в себе найкращі вірші, присвячені боротьбі за світле майбутнє народу. Автор відчуває наближення соціальних змін і передає це у своїй збірці. Найвизначнішим […]. Аналіз вірша Івана Франка “Декадент” Вірш “Декадент” – гідна відповідь творчої людини на образу. Літературний критик Щуратов звинуватив Івана Франка в декадентстві, вгледівши в його “Зів’ялому листі” песимістичні, занепадницькі мотиви. Поет не погоджувався з такою думкою про себе, адже не належав до байдужих, зневірених людей, якими були справжні декаденти. Звичайно, Франко визнавав, що сумні настрої присутні в його творчості, але […]. “Над чим я задумався під впливом життєпису Івана Франка і його творів” Видатний українець Іван Франко був людиною з великою кількістю різних талантів. Він був не тільки письменником і поетом, але ще і вченим, перекладачем, політичним і громадським діячем. Його непросте життя і багата творчість, безумовно, наштовхують на найрізноманітніші думки. Ранні роки життя Івана Франка видалися дуже непростими. Він рано втратив рідного батька, пізніше померла і його […]. Відповіді до теми: творчість Івана Франка 1. Розкажіть про студентські роки І. Франка. До Львівського університету Франко їхав з глибокими знаннями, відмінними оцінками і значним творчим доробком. Із завзяттям почав він навчання, але схоластична офіційна наука не задовольняла його. Юнак займається самоосвітою. Протягом 1876–1877 років Франко прочитав багато літератури. Як зазначає літературознавець У. Басс, “…уже в цей час на Галичині не […]. “Моє розуміння слів Івана Франка: “Народна пісня – одне із найцінніших наших національних надбань і один із предметів оправданої нашої гордості” Пісня дуже багато значить у нашому житті. В пісні наше минуле, наше сучасне і наше майбутнє. Найбільш повно проявляється душа народу саме в пісні. “Українська пісня!

Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не […]. Характеристика образу Івана Вишенського (поема І. Франка “Іван Вишенський”) Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА 8 КЛАС СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА Характеристика образу Івана Вишенського (поема І. Франка “Іван Вишенський”) Ставлення до реального Івана Вишенського з боку літературознавців та істориків суперечливе. Бібліографу і літературознавцю Володимиру Полеку належить таке висловлювання про Вишенського: “Захищаючи своє прагнення для спасіння тільки власної особи, Іван Вишенський пішов далі – він […]. “Збірка “Зів’яле листя” Івана Франка завжди знаходитиме відгук у серцях читачів” Навряд чи хтось буде сперечатися із тим, що літературні твори відрізняються один від одного. Далеко не завжди автор певного твору ставить перед собою мету справити на читачів дійсно сильне враження. Я нерідко стикався з різними творами, мета яких в тому, щоб просто поділитися чимось з читачем. Але от про твори з літературного збірника “Зів’яле листя” […]. “Пристрасна віра Івана Франка у високо історичну місію України” Багато українських письменників були надзвичайно цікаві тим, що були справжніми патріотами. Деякі з них були переконані, що Україні судилося відбутися, що наша країна зможе стати справжньою, сильною і самостійною. Інші були менш оптимістичні, вони вважали, що в Україні є дуже багато проблем, які необхідно вирішити до того, як Україна зможе на практиці підтвердити свою високу […]. “Зівяле листя” збірка творів Івана Франка Одним з великих досягнень української літератури являється збірка Івана Франка “Зів’яле листя”. Перегортаючи сторінки цієї збірки, я чітко усвідомила причину того, чому письменник дав цьому виданню підзаголовок “Лірична драма”. Збірка була видана у ті роки, коли на шляху поета постали тяжкі перепони. Удари від урядових сил, важка недуга, відсутність особистого щастя, яке б могло принести […]. “Чому поему Івана Франка “Мойсей” називають справжнім заповітом українському народу?” Незважаючи на те, що в поемі Івана Франка “Мойсей” описуються події і проблеми, з яким стикається народ Ізраїлю на шляху до своєї незалежності, всі чудово розуміють, що Іван Франко використовує образність. Насправді мається на увазі народ України, який за час життя цього великого українського письменника був ще дуже далекий від соборності в єдиній повноцінній державі. […]. “Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю” Про силу духу все співав. Іван Франко Говорячи про зв’язок поезії з народною піснею, не можна оминути проблеми жанрових особливостей лірики як одного з літературних родів. Власне, поезія виникла як пісня. Недвозначно свідчить про це походження й первісне значення слова “лірика”, яке в нашому контексті сприймається як синонім слова “поезія”. Отож “лірика” походить від грецького […]. Трагічна доля підгірського селянина у творах Івана Франка Івана Франка ми знаємо як великого українського письменника І громадського діяча. Його життя і творчість були тісно пов’язані з життям народу, відображали його бажання і прагнення, відкривали рідному народові широкі обрії світової культури. Наскрізь людяний Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб не тільки для себе, але […]. Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зівяле листя” – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зівяле листя” Читання поезії Івана Яковича Франка – Великого Каменяра – це завжди свято, дотик до струн серця, чарівної краси рідного краю. Нікого не може залишити байдужим ніжність, гама почуттів, якими пронизана збірка “Зів’яле листя” (1896 р.) […]. Провідні мотиви лірики І. Франка “Золоте зерно” ідей у поезіях І. Франка Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог. І. Я. Франко Іван Якович Франко – письменник, громадський діяч, учений, філософ, літературознавець, критик і теоретик літератури. Але з особливим захопленням ми говоримо про його літературний доробок. Не можна залишатися байдужим, читаючи […]. Аналіз вірша Івана Франка “Сікстинська Мадонна” Картина “Сікстинська Мадонна” чудового італійського художника Рафаеля надихнула на створення сонета українського художника слова Івана Франка. Використавши саме таку ліричну віршовану форму поет талановито передав сокровенні відчуття від образу Мадонни, у котрій гармонійно поєднано земне та небесне начало. В сонеті висловлено думку про те, що сила високого мистецтва має безмежну владу над почуттями людей. Картина […]. Іван Франко. Лірична драма “Зів”яле листя” – шедевр інтимної лірики Мета: допомогти учням збагнути красу ліричних віршів про кохання, розвивати образне мислення, здатність співпереживання почуття, навчати поваги до почуттів іншої людини, вміння не образити їх. Обладнання: портрет, записи пісень Франка. Книжка Романа Горака “Тричі мені являлася любов ХІД УРОКУ “Хвилини в котрих я любив… були, може найкращі ів моїм житті – жаль тільки, що були […]. Коротка біографія Івана Франка ІВАН ФРАНКО (1856-1916) Іван Якович Франко Народився 27 серпня 1856 р Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у сільській початковій школі (1862-1864 рр.), у так званій нормальній школі при василіанському монастирі (1864-1867 рр.), пізніше – у Дрогобицькій гімназії (1867-1875 рр.). 1875 року вступив на філософський факультет […]. Поетична творчість Івана Франка Поетична творчість І. Франка – видатне явище в українській літературі. Вона вражає обширом та глибиною зображення життя й душі народу. У багатогранній творчій спадщині Івана Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового “Кобзаря”. Значна частина її належить до кращих надбань світової поезії. Лірика поета виросла на грунті […]. Вічний революціонер (За поезією Івана Франка) Іван Якович Франко є одним з корифеїв української літератури. Його творча спадщина не просто велика, а величезна: лише частина її займає п’ятдесят томів. Поетичний доробок Івана Франка – це дуже важлива частина його творчості. Вічний революцьонер – Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вмер. […]. Твір на тему – “Зів’яле листя” в душі й пам’яті Івана Франка Іван Франко виступав в усіх літературниї жанрах: поезії, прозі, драматургії. Також він був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури, науковцем. Після Тараса Шевченка наполум’янішим народним співцем виступив Франко. Великоим майстром любовної лірики виступив він у збірці “Зів’яле листя” (уперше видана 1896 р.). У ній поет залишив частину свого внутрішнього “Я”, відтворив особисте пережите. “Зів’яле листя” складається […]. Твір на тему – Трагічна доля підгірського селянина у творах Івана Франка І. Франко написа велику кількість прозових творів із галицького селянства, яке він добре знав, бо сам із нього вийшов. Тема розорення та пролетаризації селянства майстерно втілена в оповіданні “Добрий заробок” (1881 р.), в якому правдиво показано життя безземельних селян Галичини. Непосильні податки, беззаконня, розорення бідняцьких господарств і пролетаризація селянських мас – все було типовим в […]. Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Коли читаєш поему Івана Франка “Іван Вишенський”, то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови. І це був його вибір, […]. Життєвий і творчий подвиг Івана Франка Життєвий і творчий подвиг Івана Франка. Є поети осені і є співці весни. Є письменники, що пишуть для дітей, інші – для молоді, ще інші – для дорослого читача. Наш Іван Франко (1856-1916) глибинно збагнув світ дитини, найніжніші тремтіння серця юнака і юнки, затамовані переживання зрілої людини. Іван Франко є письменником усіх пір року і […]. Твір Символіка вірша Івана Франка “Каменярі” Символіка вірша Івана Франка “Каменярі” Височить на Личаківському кладовищі у Львові на могилі Івана Франка пам’ятник: могутній каменяр розбиває молотом гранітну скелю. Так постать письменника символічно злилася з образами створених ним будівників нового суспільства, яких він возвеличив у вірші “Каменярі” (1878). Цей вірш не можна читати без хвилювання: романтизм його захоплює і підносить, викликає глибоку […]. Патріотична та громадянська лірика І. Франка Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки “Із літ моєї молодості”: “…скрізь і завжди у мене була одна провідна думка […]. Твір на тему: Інтимна лірика Дмитра Павличка. Світова література знає чимало, зразків інтимної лірики. Пригадаймо сонет, Петрарки, поезії Пушкіна, неповторне “Зів’яле листя” І. Франка, поезії. Малишка,. Сосюри. Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого, – одна з характер’ них для. Павличка. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим ко ханням, вибагливість в інтимних стосунках – такі почуття проймають цикл поезі “Пахощі хвої”, ця тема пізніше буде найглибше розроблена в збірці “Таємниця твого обличчя”. Інтимна лірика поета пристрасна, Яскрава образність, свіжа, небуденна поетична думка, мінливість почуттів ліричного героя – про це йдеться в невеликій поезії “Дзвонить у зорях небо чисте…”; Поезія. Павличка не повторює художніх прийомів його попередників. У традиційну. Боляче, що вона не замилювалася над тим, не помічала і не чула німотног крику знівечених нею колосків пшениці, як не чула й того, що так німо кричал його найніжніші почуття, стоптані разом з колоссям. Поезія “Два кольори” – твір такої ж емоційно-роздумливої інтимної лірики. Відчутна спорідненість і співзвучність її з відомою “Піснею про рушник”. Малишка. Немало років минуло, як двома кольорами, червоними і чорними нитками, мати вишила сорочку для сина, який “малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами”. Розмаїта гама українських народних вишиванок, де переважають два кольори: червоний і чорний – символи любові і журби, радості і смутку. Ці почуття в житті органічно поєднані: “Переплелись, як мамине шиття, мої сумні і, радісні дороги”. Ліричний герой зберіг найсвятіше – “горточок старого полотна вишите…життя на ньому”, зберіг пам’ять про найкращу жінку для кожної людини – матір. Композитор Олександр Білаш дав мелодійні крила поезії. Саме музика допомагає нам глибше зрозуміти і красу образів і красу нашого буття. “Вічна” тема для. Павличка спонукає читача до роздумів, підносить у помислах, робить його благороднішим. Вірш поета “Моя любов, ти – як Бог?” – наочний приклад цього. Як Земля, космос становлять Всесвіт, бо існують за взаємозалежними законами буття, так само і земна любов сягає небесного високого почуття, і тим вона вже неземна. Любов осяває душу людини, її не можна побачити й почути так само, як Бога, це почуття дано, щоб лише відчувати. Наскільки зворушливим є образ явора, його милої явороньки, їхнє безнадійне кохання. Явір стає символом болю й невимовної журби, він тужить за своєю судженою, бо їхнє молоде кохання з’являється лише у снах. Тугою і смутком, болем пройнята остання строфа, бо яворові загрожує знищення: Дмитро Павличко виспівав свою “вічну” гему кохання ніби одним подихом, вклавши в неї світлу радість, тиху печаль і тугу осяяного й збентеженого великим коханням серця ліричного героя. “Поезія – це мова молодих”, – сказав. Павличко. І такий погляд на поезію як на молодий поклик людської душі він підтверджує своєю творчістю. Твір на тему: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”(інтимна лірика Дмитра Павличка) В одному з віршів Дмитро Павличко висловлює напрочуд тонке філософське спостереження: все залишається в тобі самому, відтак ідеал – краси, кохання, поезії – мусить бути нездійсненний, до кінця не усвідомлений і не осягнутий: “Щасливий той, хто бачив мрію, Але не доторкнувсь її”. Інтимна лірика Павличка відкриває нам всю принаду мрії, той незбагненний дивосвіт, що зветься […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка У безмірі поетичного доробку Дмитра Павличка ласкавим світом людяності, любові і доброти є лірика кохання, а в жанровому розмаїтті лягає на душу його поетичне слово. Говорити про неповторність поетичного мислення Дмитра Павличка можна на основі будь-якого жанру, до якого він не байдужий. Але пісенний видається найвдячнішим, бо його словесно-музичний простір дає можливість творцеві щонайглибше осмислювати […]. Твір на тему: “Лірика Дмитра Павличка” “О батьку мій, ти в кам’яній знемозі лежиш, згорівши, як метеорит”. У цьому зітханні душі поета, як і у відомій його пісні про посивілого сина, що повертається до отчого порогу із вишитим на полотні своїм життям, вчувається гаряча любов до рідної землі, до маленького її клаптика, який став для поета символом великої батьківщини. Тонким ліриком […]. Кохання… лірика Дмитра Павличка Кохання… Це чарівне слово здавна хвилювало розум і душу людини, пробуджувало уяву, кликало на подвиги. Та й що в світі є чарівніше, дивовижніше, ніж кохання? Людське, справжнє, чисте кохання, яке то віддається болем у серці, то нагадує чарівну квітку, що п’янить своїми пахощами? Коли людина вирушає в широкий світ з рідної оселі, мати дарує їй […]. “Все не те, коли нема любові…” (інтимна лірика. Павличка) Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так?

Бо люди закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищує, окриляє. Звісно, поети, люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути цієї такої високої і такої земної теми… Інтимна лірика Дмитра Павличка надзвичайно схвилювала мене: від […]. Твір на тему: “Дивосвіт творчості Дмитра Павличка” Фундаментом духовного життя кожного народу є його культура і насамперед – література. Якщо ми, сучасні громадяни незалежної України, не хочемо втратити духовність, а отже, й майбутнє, – цю спадщину треба берегти й вивчати. Тим більше, що дивосвіт цей – поруч з нами. Ім’я Дмитра Павличка одразу спалахнуло яскравою зіркою в сузір’ї наших талантів. “Увійшов він […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба…”. Твір на тему лірика. Павличка Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові – це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання – це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна […]. Твір на тему: “Тема кохання та фольклор в поезії Дмитра Павличка” У темі кохання поет теж наче вбирає в себе ті духовні вияви, які перейшли до нього від попередніх поколінь. Неможливо не помітити, яким сильним струменем б’є в поезії Павличка фольклорна традиція, переосмислена й художньо трансформована, як оживає у строфі вірша “Таємниця твого обличчя” світ пісенних символів. Зміст цієї символіки розкритий фольклористами. Та фольклорний символ явора […]. Пісенна творчість Дмитра Павличка І. Дмитро Павличко – поет щедрого і своєрідного обдарування. (Захоплений красою народної пісні, змалку вихований у любові до неї, Дмитро Павличко закономірно став поетом-піснярем. Багато з його поезій стали популярними піснями.) ІІ. Незрівнянні твори поета-пісняра. 1. “Два кольори” – пісня про істинні людські цінності. (Нелегким випадає шлях кожній людині. Як на вишитій сорочці червоний колір […]. Твір на тему: “Ідейно-художній аналіз вірша Дмитра Павличка “Це ти створив мене таким” Дмитро Павличко – видатний український поет, який творив одночасно у високому філософськи, цінному літературно і зрозумілому для читача стилі. Навіть самі невеликі поетичні твори автора можна довго аналізувати, обдумувати і навіть піддавати критиці з різних позицій. Одним з таких віршів, які можна довго і з цікавістю аналізувати є вірш “Це ти створах мене таким” зі […]. Біографія Дмитра Павличка Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 року. Павличко вступив […]. “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої?

Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними спогадами, він був єдиною україномовною […]. Мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко – наш сучасник, поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Творчість його має дві сторони: Павличко водночас тонкий лірик, що вміє розтривожити людську душу й серце, і поет-філософ, здатний зробити об’єктивний зріз часу, історії, проблем нації й особистості. Збірка Дмитра Павличка “Таємниця твого обличчя” – одна з перлин української літератури. Мені вона нагадує іншу відому книгу […]. «Червоне – то любов, а чорне – то журба» (інтимна лірика ДПавличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко відомий як поет, перекладач, кіносценарист, критик, громадський і державний діяч. Письменнику вдалося творчо засвоїти традиції класичної української літератури, використати фольклорні образи і мотиви, поєднати громадський пафос з філософськими роздумами про вічні цінності. Павличко є організатором Народного Руху і Демократичної партії України, а зараз він – натхненник Української Народної Партії (УНП). Поет […]. Інтимна лірика Рильського (за поезією «Яблука доспіли») Від поезії М. Рильського «Яблука доспіли» віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одне мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой порівнює своє почуття кохання з яблуками, які теж […]. Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні!

Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой порівнює своє почуття кохання з яблуками, які теж […]. Чеpвоне – то любов, а чоpне – то жуpба (Інтимна ліpика Дмитpа Павличка) “ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА” (ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА) За десятки століть історичного розвитку людство підкорило чимало висот у різних галузях життя. Та нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і неподоланне почуття любові. Служіння їй є вищим змістом людського існування, адже саме воно спричинило духовний злет всесвітньої […]. Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой […]. Інтимна лірика поета Степана Руданського Любов – це внутрішній світ, який окрилює людину. Багато ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб описати це високе почуття, щоб висловити свою палку любов до матері, нареченої, рідної дитини. Підносив це почуття і Степан Руданський, хоча і дало воно йому не радість і щастя, а сум і горе. Після семінарії він повинен був обирати: […]. Сонети Дмитра Павличка про рідну мову Поезія. Павличка особливо чутлива до найгостріших проблем сучасності, правди житія. Її яскраві риси – пристрасність, емоційна наснаженість думки, глибинні роздуми про добро і зло. вічність і сьогодення. Такими є сонети Дмитра Павличка. Сонетний доробок поета складають «Львівські сонети», «Білі сонети», «Київські сонети»» «Сонети подільської осені». їх об’єднує філософічність – художнє осягнення проблем буття, людини, […]. Інтимна лірика Ліни Костенко Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко Поезія Ліни Костенко надзвичайно м’яка і жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її почуття й думки, що стали мені дуже близькими. Її поезія – це талант, це гармонія. Гармонія мозку і душі, думки і почуття, змісту і форми. Талант поетеси, […]. Рідне слово, мова рідного народу у творчості Дмитра Павличка Рідне слово, мова рідного народу – це одна із наскрізних тем у творчості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена Павличко написав сонет “О рідне слово, що без тебе я?” (1956), який увійшов до “Київських сонетів”. Перший рядок – це сповнене глибокої дяки і поваги риторичне запитання. Ось […]. Інтимна лірика Симоненка Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність його віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. «Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з […]. “Краса – і тільки, трішечни краси, Душі нічого більше не потрібно” (інтимна лірика Ліни Костенко) За багато віків про кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові й нові слова, нові відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]. Інтимна лірика Сосюри Володимир Сосюра – знаний в Україні та за її межами поет, якого називають «одним із сузір’я фундаторів української поезії» (Б. Олійник). 1917 року в пресі вперше з’явився його вірш; 1918 року він боєць загону проти гетьманців і німецько-кайзерівських загарбників. Потім Червона армія, а поезія «стала другою натурою». Того ж року побачила світ збірка віршів «Червона […]. “Є в коханні і будні, і свята” (інтимна лірика. Симоненка) Значну частину своєї творчості Василь Симоненко присвятив темі кохання. Багато сторіч поспіль ця тема будила серця і митців, і звичайних людей, очищувала та надихала, допомагала людині стати кращою, повірити в себе, сповню вала життя сенсом, а особистість – прагненням щастя, наснагою жити та творити, дихати на повні груди, відкривши свою душу і сповнене коханням серце […]. Інтимна лірика Тараса Шевченка Всі ми знаємо, що Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служінню рідній Україні та боротьбі з її пригноблювачами. Він постає для усіх насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героїчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помітити “іншого Шевченка” – тонкого лірика, якому не чуже усе людське, у тому числі й кохання. Тарас […]. Інтимна лірика Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших українських поетів. XX століття. Він був людиною, яка сміливо, самозречено боролася за високі ідеали добра, правди, справедливості, гуманізму, за національну гідність і самосвідомість народу. Тому він більше відомий читацькому загалу як поет-борець. Але його перу належать і самобутні, сильні поезії інтимної лірики, більшість із яких були написані […]. Інтимна лірика Тичини Павло Григорович Тичина – класик українського письменства. Звучання дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з України – усе це органічно входить у наше життя. Художнє, довершене слово поета, сповнене філософського змісту, бринить сталлю і ніжністю. Він розкриває духовний світ людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями. Ви знаєте, як липа шелестить У […]. “Моєму серцю снишся ти…” (інтимна лірика Ліни Костенко) Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом і змінюючи життя назавжди. Кажуть, […]. “Голос ніжного серця” (інтимна лірика. Сосюри) Усе на світі починається з любові… Володимир Сосюра – співець глибоких почуттів людини. Його інтимна лірика – це бездонне джерело красивих і ніжних почуттів, висловлених у прекрасній поетичній формі. Такі почуття збагачують людину, окрилюють, підносять на вищий щабель духовності. Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, оспівування найяскравіших миттєвостей людського буття – такі основні риси ліричних […]. Інтимна лірика Павла Тичини Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить. Скільки поколінь юних читачів виучує ці рядки напам’ять!

Тичина не зразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, громадянської, філософської. А поруч з політичними поезіями з’являлися […]. Інтимна лірика Василя Симоненка Споконвіку лірика вабила різних людей і вміло могла посортувати їх, безжально скидаючи одних зі сторінок історії, а інших вітаючи лаврами. Так вийшло й із Василем Симоненком. Його ліра лунала з сивої давнини. Джерело поезії дзюркотіло десь біля вишневого садка, коло Шевченкової хати, потім починало дзвеніти на Лесиному Поділлі, і було чути в тому дзвоні акорди […]. Червоне – то любов, а чорне – то журба, або Як написати твір за лірикою Павличка Дмитро Павличко увійшов в українську новітню поезію як продовжувач традицій інтимної лірики. Сосюри. Навіть в ранніх збірках ми зустрічаємо схвильовані поезії про юнацьке кохання у поетичних циклах під назвами “Пахощі хвої”, “Гранослов”; у збірках “Сонети подільської осені”, “Таємниця твого обличчя”. Справжніми перлинами лірики про кохання можна вважати вірші “Коли ми йшли удвох з тобою”, […]. Інтимна лірика Лесі Українки Інтимна лірика Лесі Українки Важке життя випало на долю Лесі Українки. Поетеса понад усе любила правду і свободу, а навколо панували кривда і насильство; хотіла бачити людей щасливими, а вони ледь виживали; мріяла про кохання, але фізична недуга стала між нею і коханим. І тільки в невтомній праці, у творчості знаходила Леся Українка опору, тільки […]. Твір-роздум за інтимною лірикою Павличка Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людині. Почуття любові – це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Вона була, є і буде завжди новою, нескінченною, нічим не заміненою сторінкою нашого життя. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не вистоїть. Кохання – це […]. Твір на тему: “Художній аналіз вірша. Павличка “Це ти створив мене таким” Муза відомого українського поета Дмитра Павличка у 90-х роках минулого століття стає більш суворішою. У його творчості посилюються мотиви спогадів і звіту за прожите життя. Показовою у цьому плані є поетична збірка “Покаянні псалми”, яка була видана у 1994 році. “Покаянні псалми” – це щось на кшталт “Пісні пісень”, це відверта і довірлива розмова людини […]. У високому леті. Твір за лірикою Павличка Любов і ненависть – мов близнюки у характері Дмитра Павличка. Такий він і в поезії. Трибун, що кидає прокляття на голови ворогів: “Великих днів незрячі свідки, кому потрібні ви, кому?” – і поряд: “Ріка крізь гори мусить повернути, щоб на Вкраїні закінчити путь”. І винувате зізнання дружині: “Ти досі без моєї похвали обходилась, моя ясна […]. Червоне – то любов, а чорне – то журба (за лірикою. Павличка) Немає, мабуть, жодного поета, який би у своїх творах не оспівав таке прекрасне людське почуття, як любов, кохання. Тільки однією ниткою неможливо вишити візерунок, яким би милувалися. Так і людське життя не може складатися тільки з чорних чи білих днів, бо переплітаються в ньому і любов, і журба, і радість, і нещастя. Характерними рисами інтимної […]. Лірика, особливості, види, жанри. Термін походить від грецкого lyra — музичний інструмент, під акомпонемент якого античні поети виконували свої вірші. Ті твори, які виконувалися у супроводі ліри, називали ліричними. В основі лірики — думки і переживання ліричного героя. Термін "ліричний герой" увів Ю. Тинянов. Ліричного героя не можна ототожнювати з автором, хоча він зв'язаний з автором, його духовно-біографічним досвідом, світовідчуттям, душевним настроєм. Ліричні переживання можуть бути властиві не лише поету, але й іншим особам, не подібним до нього. Характер ліричного героя часто розкривається через дії, вчинки. У вірші. Симоненка "Не вір мені" закоханий ліричний герой так характеризує стан своєї душ і: Крім ліричного героя, в ліриці є автор-оповідач і власне автор,. Бройтман називає це ліричне "я", яке не збігається з ліричним героєм. У творах з автором-оповідачем для лірики характерна ціннісна експресія, що виражається через позасуб'єктивні форми авторської свідомості: висловлювання належать третій особі, а суб'єкт мови граматично не виражений. У творах, де особа того, хто говорить, не виявлена, у яких вона лише голос, створюється ілюзія відсутності роздвоєння мовця на героя і автора, сам автор розчиняється у своєму творінні. На відміну від автора-оповідача власне автор має граматично виражене обличчя, він присутній у тексті як "я" або "ми". На першому плані не він, а ситуації, обставини, події. У таких творах, за словами Л. Гінсбург, лірична особистість "існує як форма авторської свідомості, в якій переломлюються теми. але не існує у якості самостійної теми". У вірші X. Керити "Час забув про моє існування" її переживання, а не сама переживаюча авторка: Час забув про моє існування, Зникли всі дріб'язкові тривоги. Манять зорі в тремтливім смерканні, Стелять синь невідомі дороги. Піді мною велика Земля, І сама я, мов птах тугокрилий. Глиб небес мої крила звела, Я вже крилами пробую вирій. Про ліричне "я" ми можемо говорити в тому випадку, коли носій мови стає суб'єктом-в-собі, самостійним образом. На думку. Бройтмана, "ліричний герой є суб'єктом в собі і суб'єктом у собі, і суб'єктом-для-себе. У ліриці XIX ст. зростає кількість таких форм висловлювання, при яких той, хто говорить, бачить себе зсередини і збоку". Лірика бере початок у синкретичному мистецтві, де, крім розповіді і драматичного дійства, виявлялися почуття і переживання. Лірика — найсуб'єктивніший рід літератури. Діапазон лірики — широкий. Все, що хвилює, радує чи засмучує поета, може бути предметом ліричного переживання. Характерна особливість ліричного твору — лаконізм. Думки, почуття, переживання у ліричному творі спресовані, сконденсовані, вони більш узагальнені, ніж у епосі. "Лірика, — писав теоретик романтизму Ф. Шлегель, — завжди змальовує лише сам по собі душевний стан, наприклад, порив, здивування, спалах гніву, болю, радості і т — щось ціле, власне, що не є цілим. Тут необхідна єдність почуття".1 Лірика не прагне до створення закінченого характеру героя. Ліричні твори мають здебільшого віршову форму. Ліричні твори в прозі зустрічаються рідко ("Вірші в прозі" І. Тургенєва, "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами" Лесі Українки, поезія в прозі Ю. Боршоша-Кум'ятського). Найпоширеніша форма ліричного твору — монолог, діалоги трапляються рідко. Основний засіб викладу — роздум. У ліричних творах часто використовуються описи (природи, речей, інтер'єру), вони є засобом розкриття внутрішнього світу людини. У деяких ліричних творах є розповіді про події — епічні елементи. Зустрічаються й драматичні елементи (діалоги). Отже, лірика використовує засоби інших родів літератури. Лірична поезія близька до музики, музика, як і лірика, виражає внутрішній світ людини. У ліричних творах нема розгорнутого сюжету, ситуації. У деяких ліричних творах є конфлікт між ліричним героєм і оточенням, він сповнює ліричний твір драматизмом ("Сонце заходить" Т. Шевченка, "Каменярі" І. Франка). Є "рольова" лірика. У такій ліриці автор грає роль то однієї, то другої особи. Цікаво використав форму рольової лірики П. Тичина у "Листах до поета". Три точки зору трьох читачок — це точки зору самого автора. Лірика як літературний рід сформувалася у Стародавній Греції, високого рівня розвитку досягла у Стародавньому Римі. Відомими античними поетами були Піндар, Сапфо, Анакреонт, Горацій, Овідій. В епоху Відродження з'являються твори Петрарки, Шекспіра. XVIII—XIX ст. дало світові поезію Ґете, Байрона, Шеллі, Шевченка, Пушкіна, Франка, Лесі Українки. Українська лірика розвинулася з народної пісні. Пісні легендарної Марусі Чурай Назавжди увійшли в золотий фонд української лірики: Відомим постом-ліриком був Сковорода. Значний внесок у розвиток української "лірики внесли П. Тичина, М. Рильський,. Сооюра,. Малишко,. Павличко,. Симоненко, Ліна Костенко, П. Скунць. а) віршована, або ж поезія; б) драматизована, або рольова; в) прозова (мініатюри та більші форми). 3. Жанр (пісня, ода, елегія, епіграма тощо). 1. Рід — лірика; різновиди роду: а) з погляду виражального (автопсихологічна рольова; медитативна сугестивна); б) з погляду тематики (пейзажна урбаністична; інтимна соціальна; міфопоетична культуральна та ін.); в) з погляду тональності (мінорна мажорна; героїчна комічна; драматична ідилічна та ін.)". Крім таких різновидів, можливі й інші параметри: тенденційна нетенденційна, метафорична автологічна. У відповідності з видами пафосу можливі інші різновиди. Ймовірні й інші ієрархічні ланцюги. Так, інтимна лірика може бути любовною. Ода (грец. дай — ліричний твір, який славить богів, видатних людей, важливі суспільні події, величні явища природи. В епоху античності одою називали хорову пісню. Визначним класиком одичної поезії був Піндар (V ст. до н. е.). Він писав релігійні гімни міфологічного характеру на честь Діоніса, урочисті пісні на честь воєнних перемог греків та епінікії — пісні на честь переможців у олімпійських іграх. До нашого часу дійшли лише епінікії. Оди Піндара (522 — 422 рр. до н. е.) мали урочистий, пишний стиль, вишукані художні засоби, строгу метричну форму і композицію (строфа — антистрофа — епод). Римський поет Горацій (IV ст. до н. е.) славив у своїх одах Венеру, Вакха, імператора Октавіана Августа. В епоху Відродження ода стає популярною у творчості поетів "Плеяди", на чолі якої стояв відомий французький письменник Ронсар, який видав книжку "Оди" (1550 р.). Ода була улюбленим жанром класицистів. Вони вважали оду високим поетичним жанром. Н. Буало у праці "Мистецтво поетичне" виклав правила одописання. На його думку, ода повинна бути урочистою і зворушувати читача. Відомими одописцями були Клопшток, Шиллер (Німеччина), Ломоносов, Кантемір (Росія), Байрон (Англія). В українській літературі жанр оди сформувався на початку XIX століття (І. Котляревський "Пісня на новий 1805 год пану нашому і князю Олексію Борисовичу Куракіну"). В добу бароко ода була відома як панегірик. Українські поети відійшли від високого стилю оди. Гулак-Артемовський здійснив переробку у бурлескному стилі од Горація ("До Гараська", "До Пархома"). У літературі XX століття цей жанр втратив популярність, поети використовують його рідко. Відомий цикл од. Крижанівського ("Ода людині", "Ода дереву", "Ода швидкості", "Ода бібліотеці"). До жанру оди зверталися І. Муратов, І. Драч. У радянські часи соціалістичні реалісти возвеличували в одах вождів комуністичної партії. 1) восьми віршова строфа з двох катренів з перехресними римами, розмір — чотиристопний ямб; 2) восьмивіршова строфа з двох катренів, перший із них має перехресні рими, другий — охопні; 3) десятивіршова строфа з катрена, що має перехресні рими і шести вірша з тернарним римуванням. Пеан (грец. раіаn, раіеоn, раіon — цілитель, спаситель) — гімн на честь бога поезії і сонця, захисника від лиха Аполлона, згодом пеанами почали називати пісні-молитви, пісні-подяки на честь інших богів. Сформувався як жанр.у Спарті (VII ст. до н. е.). Авторами пеанів були Алкман, Вакхілід, Піндар. Гімн (від грец. hymnos) — урочиста пісня на честь визначної події або героя. У Давньому Єгипті і Греції у гімнах славили богів (культові гімни) Афродіту, Артеміду і героїв (військові гімни). У Київській Русі складали гімни на честь князів. У добу середньовіччя набули популярності релігійні гімни. Античні гімни мали особливу композицію. Вони включали форму звертання до об'єкта похвали, в гімні детально оспівувалися подвиги. Завершувалися твори молитвою, заклинанням, побажанням, у них використовувалися окличні, питальні фігури, повтори. У Стародавній Греції гімни були сюжетними. В Україні роль національних гімнів виконували "Заповіт" Т. Шевченка, "Вічний революціонер" І. Франка. Гімном незалежної України є "Ще не вмерла України" (слова П. Чубинського, музика М. Вербицького). Канцона (італ. canzone — пісня) — жанр середньовічної лірики трубадурів Провансу, присвячений коханню. Канцона мала строфічну будову, наскрізне римування. Остання строфа була коротшою, вона присвячувалася дамі серця. Жанр канцон и використовували Данте, Петрарка, Боккаччо. Українські поети до цього жанру зверталися рідко. В Україні канцони відомі з перекладів І. Франка та М. Бажана. Псалми (грец. psalmos — пісня, гра на струнному інструменті) — пісня релігійного змісту. Псалми були популярними в добу бароко. Відомі псалми Г. Сковороди ("Сад божественних пісень"), Т. Шевченка ("Давидові псалми"). З певними змінами цей жанр використали П. Тичина ("Псалом залізу"), Є. Маланюк ("Псалми степу"). Мадригал (італ. madrigale — пісня рідною мовою) — невеликий твір (2—12 рядків) на тему кохання. Н. Буало писав, що мадригал повинен дихати "ніжністю, солодкістю й любов'ю". Мадригал має форму звертання, відзначається дотепністю, містить компліменти особі, до якої звернений. Він з'явився в епоху Відродження. Авторами мадригалів були Петрарка, Боккаччо. Мадригал поширений у салонній і альбомній поезії XVII—XVIII ст. У поезії пізнішого часу використовувався рідко. Автором українських мадригалів були Климентій Зиновіїв, О. Кониський, М. Старицький, Олена Пчілка, І. Франко, Леся Українка, Олександр Олесь, Олег Ольжич. Дифірамб (грец. dithyrambos) — урочиста хорова пісня, присвячена богові Діонісу, згодом іншим богам і героям. Дифірамб урочистим пафосом близький до оди і гімну, він супроводжувався танцями. Розквіт дифірамба пов'язаний з творчістю Піндара і Вакхіліда, а формування жанру з лірикою давньогрецького поета Аріона. Арістотель вважав, що з дифірамба розвинулася грецька трагедія. Наприкінці IV ст. до н. е. дифірамб перестав існувати. Тепер під дифірамбом розуміємо надмірне звеличення якоїсь особи. Станси (італ. stanza — зупинка, кімната) — чотирирядкова строфа, яка має закінчену думку і жанр медитативної лірики. За змістом станси — щось середнє між одою і гімном. Хрестоматійним зразком стансів вважають вірш О. Пушкіна "Брожу ли я вдоль улиц шумных". Авторами стансів є М. Рильський, Б. Кравців і М. Вінграновський. У творчій спадщині Б. Кравціва є збірка "Сонети і станси. З поетичного щоденника (1971—1973)". Альба (прованс. alba — світанок) — жанр куртуазної лірики XI—ХІІ ст. Це пісня, яка має форму діалога або монолога, ситуація альби — розлука закоханих на світанку. У ній звучать скарги на те, що світанок, сторож з башти, перший звук ріжка перервали чари кохання, побачення рицаря-трубадура з "дамою серця". Персонажі альби: дама, рицар, ревнивий чоловік, товариш рицаря, який стоїть на варті. Талановитими творцями альб були Укдела Баккаларія, Бертран де Борн. Рубаї — жанр медитативної лірики, запозичений із фольклору таджиків і персів. Розквіт рубаї припадає на XI століття, він пов'язаний із творчістю Омара Хайяма та Абу Са'їда. Рубаї включає чотири рядки, з яких перший, другий і четвертий римуються. Перший бейт (дворядковий вірш) є засновком, третій висновком, який посилюється афористичним виразом в останньому рядку. Відомі рубаї-драми, рубаї-описи, рубаї-панегірики. Сукупність рубаї називають рубаятом. До жанру рубаї зверталися. Павличко, О. Орач, Галина Тарасюк,. Базилевський. Особливостям рубаї присвячене дослідження Олени Сьомочкіної "Рубаї у жанрово-стильовій системі української поезії другої половини XX ст." (2005 p.). Епіталама (грец. epithalämios — шлюбний, весільний) — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого подружжя. її виконували під час шлюбної церемонії, вона мала форму побажання. Епіталама сформувалася у VIII—VI ст. до н. е. Авторами епіталам були Сапфо, Теокріт, Катулл. До цього жанру зверталися. Тредіаковський, І. Сєверянін, він зустрічається у творчості М. Рильського. Серенада (франц. serenade від італ. sera — вечір) — пісня про любов, яку виконують під акомпонемснт мандоліни або гітари. Серенада славила цноти дівчини, запрошувала на побачення. Вона була поширена в Іспанії та Італії, у музиці XVIII—XIX ст. стала інструментальним твором камерного характеру. У поемі Лесі Українки "Давня казка" лицар Бертольдо серенадами завоював серце красуні Ізидори. До жанру серенади звертались М. Вороний, Є. Гребінка,. Черкасенко. Епітафія (грец. epitaphios — надгробне слово) — вірш, який призначений для напису на надгробному пам'ятнику. Такий напис у формі епіграми, епінікія (пісня про непохованого небіжчика) пов'язаний з культом мертвих, він мав дидактичну функцію. У Давній Греції епітафії славили чесноти видатних людей, героїв, зокрема захисників Вітчизни. Згодом з'явилися епітафії на честь неіснуючих людей, у яких викривалися певні людські вади. В Україні епітафії набули поширення в літературі бароко (Лазар Баранович, Варлаам Ясинський, Феофаи Прокопович). У літературі XX століття з'явилися епітафії. Еллана-Блакитного,. Симоненка, М. Сома. Цей жанр не втратив і сьогодні свого значення. Епіграма (грец. epigramma—напис) — жанр сатиричної лірики. У Давній Греції епіграми писали на вівтарях спершу у формі елегійного дистиха, згодом ямбічним розміром. Історія епіграми пов'язана з іменами Езопа, Платона, Сапфо, Симоніда, Анакреонта, у римській літературі — Маршала, Ювенала. Епіграма була популярною в творчості Г. Смотрицького,. Римші. Цей жанр використовували І. Франко,. Самійленко,. Сосю-ра,. Білоус,. Симоненко, П. Осадчук. Елегія (грец. elegeia — скарга) — ліричний твір меланхолійного, сумного змісту. Елегія з'явилася у Стародавній Греції у VII ст. до н. е. Мала форму елегійного дистиха. Архілох, Тіртей, Солон писали патріотичні елегії, Мімнерм — інтимні. Римська література культивувала жанр любовної елегії (Проперцій, Тібулл, Овідій). Елегія була улюбленим жанром сентименталістів, українських романтиків (М. Петренко,. Забіла). Відомі елегії-сповіді (С. Руданський), елегії-думи (Т. Шевченко), елегії-пісні (Л. Глібов). Є елегії у творчому доробку І. Франка ("Майові елегії"), Лесі Українки ("До мого фортеп'яно"), Б.-І. Антонича ("Елегія про перстень ночі", "Елегія про перстень кохання"). До цього жанру звертаються сучасні поети (П. Тичина,. Малишко, І. Драч, Ліна Костенко). Особливості жанру елегії вивчали такі літературознавці, як Г. Сивокінь ("Давні. українські поетики"),. Маслюк ("Латиномовні поетики і риторики XVII - першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні"), Олена Ткаченко ("Українська класична елегія"). Послання — ліричний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи людей. У творах цього жанру використовувалася дидактична або морально-філософська проблематика, яка поєднувалася з панегіричною, гумористичною або сатиричною. Основоположником жанру був римський поет Горацій, автор послання "До Пісонів". До жанру послання зверталися Т. Шевченко ("І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє", "Гоголю", "Марку Вовчку", "До Основ'яненка"), І. Франко ("Товаришам із тюрми", "Молодому другові"), Леся Українка ("Товаришці на спомин"). Вірші цього жанру є у творчому доробку П. Тичини, М. Рильського, М. Драй-Хмари,. Сосюри. Ліричний портрет — це вірш, у якому дається оцінка певної реальної особи (Є. Маланюк — "До портрета Мазепи",. Павличко — "Олександр Довженко", М. Рильський — "Шевченко"). У ліричних портретах змальовується зовнішність і внутрішній світ ліричного героя або конкретної особи. Думка (дума) — ліричний жанр медитативно-елегійного характеру, поширений у творчості українських, польських, білоруських письменників-романтиків XIX ст. Думками є твори Т. Шевченка "Нащо мені чорні брови", "Тяжко-важко в світі жити", цикл віршів М. Петренка "Думи та співи". Художня література розвивається, лірика збагачується новими жанро-утвореннями. У поетичній практиці зустрічаються жанри, запозичені з музики (марш, ноктюрн, прелюдія, вальс, варіація, сюїта, симфонія, рапсодія, реквієм, ораторія, кантата), живопису (етюд, портрет, автопортрет, натюрморт, барельєф). Іноді поети називають свої твори монологами, репортажами, нарисами, оповіданнями, новелами, памфлетами. Оскільки дрібна класифікація ліричних творів у сучасній літературі неможлива, чисті жанри трапляються рідко, відбувається їх синтез, доцільно виділяти широкі жанрові групи творів, зокрема, лірику філософську, медитативну, сугестивну, публіцистичну, сатиричну і наукову. У філософській ліриці раціональне домінує над емоціональним. її предмет —філософське освоєння людини і світу, загальні закономірності розвитку суспільства і природи, онтологічні та екзистенційні проблеми. Філософська лірика використовує такі жанри, як елегія, етюд, сонет, газель, рубаї. У 50—70-х роках XX ст. у жанрі філософського сонета працювали М. Рильський,. Малишко, П. Тичина. Медитація (лат. meditatіо — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому поет розмірковує над онтологічними, екзистенціальними проблемами. В основі медитативної лірики — аналіз внутрішнього світу людини, співвіднесеної з довкіллям. Автор медитації прагне пізнати себе і світ, певні життєві явища. В українській поезії медитації писали Лазар Баранович, Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, М. Рильський. М. Зеров, Б.-І. Антонич, Ліна Костенко, П. Мовчан, Ігор Калинець. Сугестивна лірика (лат. ggestio — натяк, навіювання) - жанрова група ліричних творів, яка освоює духовну сферу, внутрішні конфлікти морально-психологічного характеру. Важливу роль в сугестивній ліриці відіграють асоціативні зв'язки, багата метафорика, мелодійність, розмиті образи, розхитані мовно-інтонаційні конструкції, опосередковані натяки. Сугестивна лірика — найчастіше потік почуттів, складні емоційні переживання без означення мотивів, причин, незбагненні, невловимі стани ліричного героя, які важко відтворити реалістичними засобами. Сугестивні вірші пишуть поети філософського і медитативного складу мислення. До неї найчастіше звертаються митці з інтроспективним мисленням (Б. Пастернак — "Зимова ніч", Ліна Костенко — "Осінній день, осінній день, осінній. "). У поетичній сугестії домінує імпресіоністичний стиль, у ній на першому плані — живе враження. Зразком такої лірики є вірш Ліни Костенко "Осінній день, осінній день, осінній. " Публіцистична лірика — це відкрито тенденційні твори, її предмет — соціальні, політичні, світоглядні проблеми, завдання: утвердити або заперечити якусь думку. Публіцистична лірика адресується конкретній особі або широкому колу читачів. У ній органічно поєднується раціональне і емоціональне, вона вдається до такого способу вираження, як декларація. Сатирична лірика. Сатира (лат. satira від satura — суміш, усяка всячина) об'єднує твори різних жанрів, які викривають негативні явища в житті суспільства або людини. У вузькому значенні — це ліричні твори викривального змісту. Перші зразки цього жанру знаходимо у римського поета Ювенала. "В епоху класицизму, — відзначає Т. Валкова, — віршована сатира могла бути епічною і ліричною за своєю композиційною структурою. В одних постів сатира мала ліро-епічний характер (Кантемір, Державін) й іноді більш епічний, ніж ліричний (Кантемір), у інших — ліричний (Ломоносов, Сумароков, Державін). Створюючи сатиричний образ, поет використовує гіперболу, гротеск, карикатуру. Сатиру представляють такі жанри, як пародія, епіграма, сатирична мініатюра, сатирична авторська пісня, сатиричний діалог, мікробайка, парадоксальний афоризм, ліричний фейлетон, епітафія, сатиричний памфлет, дружній шарж, репліка, естрадний куплет. За спостереженням Т. Валкової, у сатирі відчутна взаємодія жанрових форм, зокрема, пародії, епіграми, сатиричної мініатюри. Наукова лірика. Це такий жанр лірики, у якій змістом є науковий компонент. Теоретиком наукової поезії є французький літературознавець 3. Гіль. У ''Трактаті про слово" (1869 р.) він писав про потребу поєднувати в художньому творі науку і мистецтво. Зразком наукової поезії є твір Тіта Лукреція Кара "Про природу речей". Горацій ("До Пісонів"), Н. Буало ("Мистецтво поетичне") порушували в своїх творах проблеми теорії мистецтва. Наукова поезія набуває особливої популярності у літературі XX ст. її представляють М. Доленго ("Об'єктивна лірика. Схеми і діагнози", 1923 р.),. Поліщук ("Геніальні кристали"). Вплив науково-технічного прогресу позначився на ліриці футуристів, конструктивістів. Наукові проблеми осмислює І. Драч ("Балада про ДНК", "Чорнобильська Мадонна"). Зразками наукової поезії є окремі твори із збірки "В космічному оркестрі" П. Тичини, "Число" М. Бажана. Наукова поезія може мати філософський (П. Антокольський — "Четвертий вимір", І. Сельвінський — "Космічна соната"), медитативний (Л. Вишеславський — "Зоряні сонети"), публіцистичний (І. Драч — "Балада про ДНК") характери. 1. Громадянська лірика — розкриває суспільно-національні питання і почуття ("Золотий гомін" П. Тичини, "Любіть Україну". Сосюри, "Любому парламенту" П. Скунця). У громадянській ліриці можна виділити суспільно-політичну ("Антиглобалістичне" П. Скунця) і патріотичну ("Мені однаково" Т. Шевченка) тематики. 2. Інтимна лірика відображає переживання героя, пов'язані з особистим життям. її різновиди: а) любовна — про кохання як стан душі ліричного героя ("Так ніхто не кохав". Сосюри); б) еротична — про тілесне чуттєве кохання (збірка "Золоте ябко". Павличка); в) родинна ("Сива ластівка" Б. Олійника); г) лірика дружби ("Без вожаків" П. Скунця). 3. Філософська лірика — осмислення змісту людського життя, проблеми добра і зла (зб. Ліни Костенко "Над берегами вічності"). 4. Релігійна лірика — виражає релігійні почуття і переживання ("Молитва" Т. Шевченка, "Мій храм" Зореслава). 5. Пейзажна лірика передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи ("Осінь на Гуцульщині" Ю. Боршоша-Кум'ятського, "Знову дощ під вікнами журиться" X. Керити). 6. Сатирична лірика викриває суспільні або людські вади ("Кавказ" Т. Шевченка, "Із дзвінкого — в глухі" П. Скунця). Пісенна творчість сучасних українських поетів (Твір-аналіз). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Пісенна творчість сучасних українських поетів (Твір-аналіз). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Широко відомі і користуються популярністю пісні на тексти сучасних укра-їнських поетів. Серед них пісні-поезії на тексти М. Ткача («Ясени»), М. Сингаївського («Чорнобривці»), Ліни Костенко («Спомин»), Любові За-башти («Ой вербиченько»). Народними піснями стали поезії. Симоненка. Мало кому в Україні сьогодні не знані слова: «Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину». Особливо популярними в останні роки є численні пісні на слова Миколи Луківа і Дмитра Павличка. Дмитро Павличко — поет щедрого і своєрідного обдарування. Поетичні грані його таланту по-своєму розкриваються у пісенній творчості. Її початок припадає на другу половину 50-х рр. А вже у тритомному виданні поезій (1989) тексти віршів, що стали піснями, об’єднано окремим циклом, який так і називається — «Пісні». Найкращі мелодії до них створив О. Білаш, хоча співпрацював поет і з іншими композиторами, зокрема Майбородою, Сабодашем. Власне творча співпраця. Павличка з О. Білаціем започаткувала його пісенну творчість. З кінця 50-х років широко відома лірична пісня О. Білаша. Павличка «Впали роси на покоси». У цей час ними була створена пісня «Клен». У 60-ті роки О. Білаш написав також музику до текстів. Павличка «Сибіряки», «Атака», «Пісня про Україну», «Віконце», «Балада безсмертя» та ін. Справді народною стала пісня цих авторів — «Лелеченьки» (1964). Вона була створена до кінофільму «Сон», над яким працював. Павличко у кіностудії ім. О. Довженка. Тому в кінофільмі ця пісня пов’язана з добою Т. Шевченка — кріпаччиною. І все ж «Лелеченьки» вийшли далеко за межі означуваної фільмом доби і, як «Журавлі» Б. Лепкого, ця пісня стала узагальненим вираженням емігрантської туги за рідним краєм, з яким бодай у смерті мріє поєднатися кожен вигнанець: Використані в тексті народнопоетичні засоби (ніч, що символізує смерть, пестливі слова — лелеченьки, крилонька, крилята), лаконічне зображення перельоту лелек — вирію, що сам по собі викликає ряд асоціацій, та замріяно-тужлива мелодія — все це сприяло неабиякій щирості вислову пісні. Такою ж ліричною і задушевною попри її філософічність сповнена пісня О. Білаша на слова. Павличка «Долиною туман тече». Ця пісня, як «Явір і яворина» (інша назва «Я стужився, мила, за тобою…»), особливо популярна у виконанні чоловічого квартету «Явір». Відомою серед народу є пісня на слова. Павличка «Розплелись, розсипались, розпались…». Названі твори є зразками інтимної лірики. Павличка, яка поза сумнівом стала потужним крилом його поетичного доробку. Більшість цих віршів ввійшли до збірки інтимної лірики «Татаниця твою обличчя», яку літературознавці порівнюють із «Зів’ялим листям» І. Франка. Одним із шедеврів інтимної лірики. Павличка, що стала відомою піснею, є поезія названої збірки «Моя любове, ти — як Бог». Цю пісню виконує молодий співак Тарас Курчик. Справді народною піснею, -, а це завжди найвища нагорода для автора — стала пісня на слова. Павличка «Два кольори». Високу художність тексту забезпечують тут вдало використані символи сорочки-вишиванки, як своєрідного оберегу, та двох кольорів — червоного, що є виявом любові, радісних почуттів, і чорного, який передає журбу. Як червона і чорна нитка у вишитті, так радість і журба у житті — завжди поруч: «Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги». Цікаво, що червоний і чорний кольори характерні не тільки для гуцульської вишивки, але й загалом для української. Цю пісню можна зіставляти з відомою «Піснею про рушник» на слова. Малишка. Пісенна творчість сучасних українських поетів (Твір-аналіз). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література.

зразками інтимної лірики є твори

Шукати в цьому блозі

зразками інтимної лірики є твори

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

інтим послуги калуш

девушка ищет питер хочу куни

василина могильов-подольский